logo

Найближча аптека:Аптека №31, Київ, просп. Науки, 4

Гаряча лінія 044 407-90-90

Ціни на ліки і “змови” фармацевтів

Генеральний директор КП “Фармація” Руслан Світлий в ефірі каналу “Oboz.TV” розповів, як формується ціна лікарські засоби та чому неможлива змова аптек щодо завищення цін на ліки.


- До 2009 року, до світової фінансово-економічної кризи, ми не звертали уваги на ціну лікарських засобів — до того часу у нас був більш-менш стабільний курс національної валюти і це впливало на стабільність ринків в цілому, в тому числі і фармацевтичного.

Коли ми говоримо про відпускну ціну на лікарські засоби, потрібно враховувати кілька важливих моментів. Ціна всіх лікарських засобів в Україні так чи інакше прив'язана до долара. Якщо це імпортний препарат — його закуповують за валюту, якщо вітчизняний препарат —за валюту закуповують сировину, яка у нас практично вся імпортується.

З іншого боку, якщо говорити про частину закордонних виробників лікарських засобів, то у більшості з них є індивідуальна цінова політика для кожної окремої держави. І коли дистриб'ютор робить замовлення, виробник формує для нього певну квоту. При цьому у ціну закладаються всі ризики, в тому числі, коливання курсу національної валюти. І що менша стабільність економіки, скажімо, України,то вищі ризики для дистриб'ютора, і тим вищою буде ціна. Це — закон економіки, закон ринку.

Якщо повернутися до цін в українських аптеках, то тут працюють закони конкуренції. Сьогодні у нас лише в Києві близько 500 аптек працює в кожному районі міста. Враховуючи те, що при такій кількості аптек кількість мешканців не зросла, рівень доходів населення теж не зріс, - це впливає на ринок. Падає середня націнка у роздрібній торгівлі ліками. Якщо раніше вона була в межах 28% до закупівельної ціни, то цього року це вже близько 17%. Конкурентна боротьба за свого покупця вимагає від аптечних мереж прозорості, чесності у веденні бізнесу.

Говорити про змову фармацевтів, які якимось чином змовилися завищувати в рази ціни в аптеках, може лише людина необізнана з правилами ринкової економіки. Якщо підійти до цього питання з позицій логіки, все стає одразу зрозумілим. Величезна конкуренція сьогодні змушує аптечні мережі навпаки знижувати ціни, щоб привабити покупців. Знаходять вихід в іншому. Є сервіс-аптеки, які пропонують комфортні умови для своїх покупців, де ціна дещо вища. Є аптеки-склади, які декларують себе як аптеки оптових цін, де ціна дещо нижча. Але в середньому по ринку ціни не надто відрізняються, і середня націнка на ліки зберігається. В Україні сьогодні працює близько 25 тисяч аптек, 300 аптечних мереж та понад 2,5 тисячі суб'єктів господарської діяльності. Як ви собі уявляєте, що всі власники цієї величезної кількості аптек зібралися разом, щоб домовитися про ціноутворення?..

Якщо ж порівняти ціни на фармацевтичному ринку в Україні та в країнах Європи, то різниця, звичайно, є, але вона не така значна. Країни, які наше Міністерство охорони здоров'я обрало, як референтні, це країни, в яких дуже чітко працює реімбурсація. У цих країнах це працює наступним чином: держава надає людям безоплатно недорогі препарати, зазвичай, це генеричні ліки. Але разом з цим, людина також має можливість придбати дорожчий, оригінальний препарат з частковою компенсацією його вартості від держави.

Те, що МОЗ пропонує сьогодні, - це зовсім протилежна реальність. По суті, останні постанови про референтні ціни позбавляють людей вибору, якими препаратами лікуватися. Адже не завжди людині підходить генеричний препарат, крім того, не всі ліки, ціни на які регулює ця постанова МОЗ, виробляються в Україні. Наприклад, препарат німецького виробництва “Конкор”. Роздрібна ціна його в середньому по ринку 250 гривень. Його люди купують, отримують за безоплатними рецептами (відповідно до Постанови №1303, яка й досі чинна). І ми бачимо у Постанові №862, що він повинен коштувати 41гривню. Як це можливо?

У референтних країнах цей механізм працює наступним чином. Людина приходить до аптеки з рецептом лікаря. Якщо вона не має можливості придбати оригінальний препарат за вказаною у рецепті формулою, вона отримає ліки, скажімо, за 41 гривню. А якщо людина хоче лікуватися оригінальним препаратом, а не генериком, вона купує його за 209 гривень, а 41 гривню доплачує держава. А в нас нині мова йде про те, що цей препарат, з цією формулою, який коштує більше 41 гривні, продавати заборонено. Це не лише обмежує діяльність ринку, але й позбавляє пацієнта вибору.

Ще один приклад. Як може препарат, який коштує на ринку в середньому 700 гривень, мати роздрібну ціну 18 гривень, як того вимагає постанова Уряду? Зараз ця Постанова відтермінована, але правил гри немає. Без чітких правил гри дистриб'ютори нічого не будуть завозити до України. І цей час, поки приймається рішення про ці правила, надзвичайно критичний, тому що препарати з ринку вимиваються, а це вже несе загрозу хворим — люди просто можуть залишитися без життєво необхідних ліків.