Особливості ціноутворення на ліки
Переважна більшість лікарських засобів в Україні — понад 60% — має регламентовану державою ціну. Це ліки Національного переліку, ціни на які визначає і регулює держава, що зазначено у Постанові КМУ від 17.10.2008р.№ 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби”. Відповідаючи на запитання щодо утворення цін на ліки в Україні, генеральний директор КП “Фармація” Руслан Світлий в інтерв'ю телеканалу ICTV пояснив, що це означає, що ліки з Національного переліку лікарських засобів можуть відпускатися дистриб'юторами з націнкою не більше 10% (з урахуванням податків), а аптечна мережа має право їх реалізовувати з націнкою не більшою за 25%. Тобто, оптова націнка — не більше 10%, роздрібна — не більше 25%.
Ліки Національного переліку складають 60-70% аптечного асортименту, ціни на який формуються саме за такою формулою. Якщо ж йдеться про державні закупівлі лікарських засобів, то тоді оптово-відпускна ціна має націнку 10%, і вже не 25%, а 10% — це націнка, з якою постачальник може брати участь у тендерних закупівлях. Але цей розмір націнок не стосується психотропних препаратів, наркотичних засобів, прекурсорів та медичних газів — там ціноутворення вільне.
Може бути, що один і той самий препарат в різних аптечних мережах має різну ціну. Це вже питання ринку і маркетингу. Якщо аптека запроваджує якусь маркетингову акцію — вона може виставити ряд засобів за нижчими цінами. Якщо препарат закуплено минулого року, коли курс гривні був більш-менш стабільний, за нижчою ціною, аптека може знизити його ціну в аптеці. Якщо сусідня аптека закупила цей же препарат цього року дорожче, вона і продаватиме його дорожче. Є багато ринкових чинників, які впливають на ціну.
Загалом утворення ціни укладається в послідовність: виробник або дистриб'ютор реєструє ціну на лікарський засіб, постачає його на територію України (якщо це імпортер), додає націнку у 10% і реалізовує препарат роздрібним мережам або компаніям-посередникам. Роздрібна аптечна мережа може реалізовувати цей препарат з націнкою не більше 25% від вхідної ціни дистриб'ютора чи виробника з урахуванням податків. Ціни на решту лікарських засобів, які не регулює держава, утворюються вільно. Однак тут діють закони ринку, адже лише в Києві на сьогодні працює близько 2 тисяч аптек — жорстка конкуренція не дозволяє занадто завищувати ціну. Є навіть аптеки, які відпускають ліки з такою мінімальною націнкою, що аж дивно, як вони виживають. Раніше, коли на один район столиці було лише кілька аптек — можна було б говорити про завищені ціни. А коли в кожному районі Києва сьогодні діє більше 200 аптек — тут з роздрібними цінами надто не розженешся. Тому щодо ціноутворення потрібно дивитися вглиб проблеми.
Сьогодні в Україні діє ряд національних фармвиробників, багато ліків завозиться з Індії, країн Європи та інших країн. Там конкуренція теж немаленька. Аптеки працюють як з виробниками напряму, так і з дистриб'юторами. З дистриб'юторами, звичайно, працювати легше — у них надзвичайно розвинена логістика. Наші аптеки щодня роблять замовлення, щодня їм постачають товар, і тому ця ланка “виробник — дистриб'ютор — аптека” дуже зручна, адже вона дає можливість заводу займатись безпосередньо виробництвом. Дистриб'ютор забезпечує функціональну і зручну логістику. І це вагомий обсяг роботи. Нині в Україні діє близько чотирьох основних дистриб'юторів фармацевтичної продукції. Ми працюємо одночасно з усіма дистриб'юторами і замовляємо продукцію у виробників (українських та в офіційних представництв іноземних виробників) — всього у нас понад 200 різноманітних постачальників. Звісно, що ми шукаємо, де більш вигідні умови, ціни, зручніша логістика.
Якщо порівняти ціни на одні й ті ж ліки в Україні, та, скажімо, у Польщі чи Німеччині, то є багато лікарських засобів, які в Україні дійсно дешевші. Але якщо говорити про таку міжнародну непатентовану назву, як, наприклад, “Клопідогрель”, то в Україні він дорожчий, оскільки дорожча логістика: виробник має оптові склади в Німеччині, а звідти ці ліки потрібно привезти в Україну і всі податки сплатити.
З іншого боку, є ряд препаратів, які в Європі дешевші, ніж в Україні, з інших причин. Це пов'язано насамперед з тим, що аптека у країнах Європи — це заклад охорони здоров'я, а у нас це — поки що ритейл, на жаль. В країнах, де працює страхова медицина, людина в аптеці сплачує лише за ліки, вартість послуги за обслуговування — скажімо, 20 євро — оплачує держава. Аптека знає, що вона гарантовано отримає оплату наданих населенню послуг, і їй не потрібно нав'язувати людині якісь додаткові препарати. У нас же ця система поки не вибудувана. Європейські аптеки непогано заробляють на продажі БАДів, косметики, товарів повсякденного попиту. Гранична націнка на ліки може бути в межах 1%, але держава за кожен отоварений рецепт компенсує затрати аптеки на обслуговування зі свого бюджету. При цьому практично всі препарати там реалізуються виключно за рецептом лікаря.
Це та світова практика, якої так не вистачає у нас. Адже люди, які працюють за першим столом, вони не просто з вулиці прийшли і торгують ліками, — ні, вони для цього п'ять років учились, це висококваліфіковані спеціалісти, які можуть людину проконсультувати, надати долікарську допомогу. Це фахівець, який повинен отримувати високу зарплатню. А на Заході аптека є складовою страхової медицини, вона входить у систему фармацевтичної медичної опіки.
Цього року в Україні працювала урядова програма реімбурсації “Доступні ліки”. Наша аптечна мережа реалізувала за цією програмою понад 400 тисяч рецептів на загальну суму 22,5 млн грн. Програма користувалася попитом у населення, і я думаю, що вона досить ефективна. Продовження дії цієї програми на наступний рік — це дуже хороша ініціатива Уряду. Ми відпускали ліки за цією програмою до 24 грудня — до кінця звітного періоду. Вартість цих ліків чітко визначена державою. Реєстр програми “Доступні ліки” визначає не лише відпускну ціну для аптек, але й закупівельну ціну, і суму доплати, яку має зробити пацієнт. Частина препаратів з Реєстру стали дешевші — були приведені у відповідність до референтних, а ціна іншої частини не змінилась — бо вона й була не вищою від ціни у референтних країнах.
На жаль, поки що програма “Доступні ліки” для аптек залишається невигідною. Тому приватні аптеки, хоч і декларують участь у цій програмі, насправді ліків практично не відпускають. Масово відпускають доступні ліки саме комунальні аптеки. Дуже низька вартість середнього рецепта, низька націнка і неврахована вартість послуги з обслуговування роблять цю програму невигідною для аптек. При необхідності витрати 10-15 хвилин часу на обслуговування одного рецепта, прибуток аптеки складає 1-2 гривні. Це — ніщо. Це навіть не покриває витрат аптеки на обслуговування цієї програми. Були пропозиції Уряду від аптечних асоціацій збільшити націнку до 25%, включити дорожчі препарати чи врахувати вартість обслуговування. Бо інакше для аптек цей проект невигідний, він дає аптекам заробіток у 4-5 разів нижчий економічно обґрунтованого нуля.
Я вважаю, що реформа медицини в цілому змінить ринок медичних послуг та лікарських засобів. Вона дала б можливість аптеці повною мірою реалізуватися як закладу охорони здоров'я, створити всі необхідні умови для повноцінної фармацевтичної опіки і зробити підхід до медицини та фармації в Україні загалом більш наближеним до європейських стандартів.